СХРИ́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. схрип і схри́пнув, ла, ло; док., розм. Те саме, що охри́пнути. Голоси схрипли від напруження, порохні, вигуків (Коп., Вибр., 1948, 124).

СХРИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до схри́пувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 904.