СХО́ДИНКА, и, ж. Те саме, що схо́дина. Коли він ступив на сходи, здалося, ніби сходинки під ним прогинаються (Шовк., Інженери, 1956, 91); Перестрибував [Шаптала] одразу через три сходинки, мов першокурсник (Загреб., Спека, 1961, 7); Я.. допомагаю їй стати на сходинку [автобуса] (Мас., Роман.., 1970, 377); Кожний рік післявоєнного розвитку був новою сходинкою у поступальному русі Радянського Союзу (Рад. Укр., 23.II 1969, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 893.