Про УКРЛІТ.ORG

схований

СХО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до схова́ти. Вона мала властивість усе обнюхувати.. Так вона винюхала карафку білого вина, сховану Йоном за припічком (Коцюб., І, 1955, 281); Кожного ранку любив [Василько] лазити під піч, де в його було сховане в куточку з деяких цяцьок ціле хазяйство (Вас., І, 1959, 206); Сховані в лісовій гущавині галичани побачили перших вершників (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122); Від дубової кладки, схованої поміж густими вербами, пружинами розпускаються водяні кола (Тют.. Вир, 1964, 127); // у знач. прикм. Гетьман звелів піймати кількох чоловіків, одшмагати батогами й послати скликати людей, витягати сховані човни (Ю. Янов., II, 1954, 123); Вода спаде, повитикається сховане каміння (Хотк., II, 1966, 394); — Не можна йому довго,діловито, проте з схованим легеньким смутком казала жінка (Вас., І, 1959, 321); // схо́вано, безос. присудк. сл. Кожний такий хрестик [на карті] показував місце, де сховано забутий скарб (Донч., II, 1956, 19); От ялини, що стоять на варті Священних урн, де сховано останки Синів народу, вірних до кінця! (Рильський, І, 1956, 326).

2. у знач. прикм. Закритий, невидимий; прихований. Шляхом тривалого й терплячого розвідування він з’ясував, що на території табору проходила схована каналізаційна труба (Ю. Янов., II, 1954, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 890.

вгору