СХИ́МА, и, ж., церк.

1. Найвищий чернечий ступінь у православній церкві, що вимагає від посвяченого дотримання суворішого аскетизму, ніж від звичайного ченця; // Найвищий ступінь чернечого аскетизму в православній церкві.

Постри́гти в схи́му кого, церк. — надати кому-небудь найвищий чернечий ступінь; зробити схимником. Богуслав поволі оповідав усі новини про те, як Мстислав перед смертю наказав постригти його в схиму (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 419).

2. Одяг ченців, що мають найвищий чернечий ступінь. Іван IV похований у схимі — чорному чернецькому одягу, якого удостоюються лиш ченці, що повністю зреклись світського життя (Рад. Укр., 6.ІІ 1964, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 886.

схи́ма —

1) найвищий чернечий ступінь у православній церкві, що вимагає від посвяченого дотримання суворішого аскетизму, ніж від звичайного ченця (звідси схи́мник); також найвищий ступінь чернечого аскетизму в православній церкві; у словосполученні: постри́гти в схи́му — надати кому-небудь найвищий чернечий ступінь; зробити схимником;

2) одяг ченців, що мають найвищий чернечий ступінь.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 588.