СХИ́ЛЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. схили́ти, схиля́ти і схили́тися, схиля́тися. Ім’я лікаря Нен-Сагора завжди вимовлялося з глибокою пошаною і шанобливим схиленням голови (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 268); Палкий патріот М. Максимович захищав пріоритет російської науки, виступав проти раболіпного схилення перед Заходом (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 116).

∆ Магні́тне схи́лення; Схи́лення магні́тної стрі́лки — кут між географічним і магнітним меридіанами у даній точці земної поверхні. Він [І. М. Симонов] уперше встановив 27-денну періодичність магнітного схилення (Видатні вітч. географи.., 1954, 65); Схи́лення світи́ла — кутова відстань світила від небесного екватора.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 883.