СХВИЛЬО́ВАНО. Присл. до схвильо́ваний 2. Він схвильовано замовк, неначе розгубив усі слова (Донч., V, 1957, 476); Перемога! Схвильовано калатається серце, і все тіло тремтить від радісної перенапруги, грає кожною жилкою від повноти молодих сил (Гончар, II, 1959, 25); Джмелик засунув руки в пахуче сіно, сказав замріяно і схвильовано: — Приташанське. По запаху чую (Тют., Вир, 1964, 269); Мов зачарований стою, схвильовано дивлюся, красу природи пізнаю в її одвічнім русі (Гонч., Вибр., 1959, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 881.