СХВА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СХВАТИ́ТИСЯ, схвачу́ся, схва́тишся, док., розм. , рідко. Те саме, що схо́плюватися. — Зараз оце сидимо, а він уже, може, й подався куди. — Матюха од самого цього припущення схватився з стільця стурбований (Головко, II, 1957, 147); — Завтра, світом, як тільки почуєте, що затрублять в труби, схвачуйтесь.. і не гайтесь! — сказав Єремія до гостей (Н.-Лев., VII, 1966, 87); — Я одскочив [від патруля] і схватився за захований браунінг (Ю. Янов., І, 1958, 87); Бронко відчув приплив злої сили. Тепер ми схватимося з вами, пане шеф (Вільде, Сестри.., 1958, 488); Легкі брижі схвачуються від бортів і — оглянешся назад — розбігаються віялом ледь помітних хвиль (Смолич, II, 1958, 44); Небо насупилось, і на похмурому морі схвачувались піняві гребінці (Хижняк, Килимок, 1961, 3); Враз огнисте схватилось сонце (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 65); Сіла [Оксана] край віконця і давай би то шити..; не схватиться, моя голубочка, що узлика нема (Кв.-Осн., II, 1956, 438); На коня схватився [Турн] (Котл., І, 1952, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 880.