СХВА́ТКА, и, ж.

1. Пристрій для підтримки або з’єднання чого-небудь. Схватки рами.

2. рідко. Сутичка ворожих військ; бій. Раз у схватці з татарами убили під дідом коня (Стор., І, 1957, 81); [Орлик:] Ми б’ємось день і ніч! Я втратив лік атакам, контратакам і рукопашним схваткам штиковим (Лев., Драми.., 1967, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 880.