СХВА́ЛЬНИЙ, а, е. Який виражає схвалення; сповнений схвалення. На обличчі Бориса Петровича грала широка схвальна усмішка (Собко, Скеля.., 1961, 12); На постійнодіючій виставці костюм зібрав найбільше схвальних і навіть захоплених відгуків (Коз., Листи.., 1967, 165); — То панська наука, а нам потрібна своя, — приголомшив його Роман під схвальні голоси хліборобів (Стельмах, І, 1962, 373).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 880.