СХАРАПУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Викликати переляк, страх; налякати. — Це ти, козачко, схарапудила мого коня? — крикнув Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 879.