СХАРАПУ́ДЖЕНО, розм. Присл. до схарапу́джений 2. Він щосили смикнув на себе повід, аж лошиця схарапуджено рвонула вбік (Мушк., Чорний хліб, 1960, 67); Лучук ударив одного, другого, третій схарапуджено рвонув свого коня в хащі (Загреб., Диво, 1968, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 879.