СФАЛЬШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. неперех. Спотворити звуки, тональність, мелодію, ритм і т. ін. (під час співу, гри на інструменті); // перен. Учинити, сказати що-небудь нещиро, фальшиво.

2. перех., рідко. Те саме, що сфальсифікува́ти. Сфальшувати документи.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 876.