СФАЛЬШО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сфальшува́ти. [Тарас:] Дрижіть, бо час карає за неправду, за кожне кривдне слово, за рядок, сфальшо-ваний проти путів [путей] народних (Голов., Драми, 1958, 114); // у знач. прикм. — Хоч і знав я запопадливість хоробливу, ощадність і безсердечність своєї матері — однак.., що вона допускалася найгрубшого лихварства, заслоняючись до того й моїм сфальшованим підписом, — я не міг сподіватися (Коб., III, 1956, 214); Сфальшований паспорт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 876.