Суятник, ка́, м.

1) Безпокоящій, затрудняющій кого. Желех.

2) Безпокоящійся. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 234.