СУШНИ́К, у́, ч.

1. збірн., розм. Те саме, що сушня́к. — Усяк знає, яка мені користь з того лісу: сушнику на зиму назбираю, сіна корові припасу (Л. Янов., І, 1959, 350).

2. Щільник без меду; суш.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 875.

Сушник, ка, м.

1) Усохшія вѣтви на деревѣ.

2) Усохшая часть сада, лѣса.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 234.