СУ́ЧИЩЕ, і, ж. і а, с.
1. Збільш. до су́ка 1.
2. перен., вульг. Уживається як лайливе слово щодо жінки. — За кого ти мене приймаєш? Хіба ж ти, сучище, не знаєш, Що Зевс мій чоловік і брат? (Котл., І, 1952, 245); Орися плигнула, як дика кішка, і вчепилася Лукерці в коси. — Тимка тобі захотілося, сучище? Тимка? (Тют., Вир, 1964, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 873.