СУ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до су́ка 1.
Су́че ви́м’я — народна назва нариву під пахвою. На почервонілій шкірі видно затвердіння.., які на зовнішній вигляд схожі на соски,.. [ця] хвороба дістала назву «суче вим’я» (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 38).
2. перен., вульг. Уживається у складі лайливих виразів. [Перун:] А сучий же ти син, дідугане проклятий! Трохи пальців не вломав! (Фр., IX, 1952, 399); — А чом ти, суча дочко, оце й досі не виходиш на панщину? — крикнув осавула й ударив Нимидору нагайкою по спині (Н.-Лев., II, 1956, 187); — Ти чого, сучий сину, соромиш мене перед робочим класом? (Довж., І, 1958, 170); — А де ж ви, сучі діти, їхні штани поділи? — На самогонку проміняли. Ми ж не знали, що їм так пофортунить, — засміявся бандит (Стельмах, II, 1962,88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 872.