СУЧА́СНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до суча́сний 3. З темами сучасності у творчості Тичини були тісно пов’язані проблеми нового, революційного гуманізму (Іст. укр. літ., II, 1956, 80); Сучасність байки виявляється в сучасному характері конфліктів, зіткнень, стосунків, у яких перебувають зображені персонажі (Рад. літ-во, 5, 1963, 20).

2. Сучасна епоха, дійсність, сучасне життя. — Ти помилився, боярине, — сказав Захар Беркут. — Не подоба старому вдаватися в молоді мрії, а на сучасність жмурити очі (Фр., VI, 1951, 50); Іван Франко.. в знаменитому бориславському циклі.. закликав письменників, правдиво описуючи сучасність, з особливою увагою ставитись до паростків майбутнього, які ледве тільки намічаються… (Рильський, IX, 1962, 174); Така вже властивість людини: жити сучасністю, на першому місці мати насущні турботи (Талант.., 1958, 108); Одним з питань сучасності, які хвилюють усе людство, є питання про збереження і зміцнення миру, про відвернення нової війни (Рад. Укр., 24.XI 1960, 1); Комуністичний рух перетворився у найвпливовішу політичну силу сучасності (Ком. Укр., 4, 1968, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 872.