СУХОРЕ́БРИЦЯ, і, ж.

1. розм. Кістлява, худа жінка.

2. перен., фам. Про смерть. Смерте, смерте-сухоребрице (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 869.

Сухоребриця, ці, ж.

1) Худощавая женщина.

2) Рыба Pelecus cultratus. Вх. Пч. II. 20.

3) Эпитетъ смерти. Грин. І. 231. Смерте, смерте-сухоребрице.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 233.