СУХОНО́ГИЙ, а, е. З тонкими ногами. Нічим нібито непримітний хлоп’як, звичайний сільський пастушок — сухоногий, лозинуватий (Гончар, Таврія, 1952, 69); Прив’язані коні гризли кору на деревах. Лукія намітила золотистого сухоногого коня (Донч., III, 1956, 185); // Який погано володіє або зовсім не володіє ногою (ногами) внаслідок атрофії м’язів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 869.