СУХОВЕ́РХИЙ, а, е. З сухою, засохлою верхівкою (про дерево). Яблунька суховерха Не хоче родити (Укр.. думи.., 1955, 257); На косогорі, над бузиновими кущами й дерезою, маячив одинокий суховерхий дуб (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 867.

Суховерхий, а, е. Суховерхій. Дуб суховерхий. К. ДС. 35. Береза суховерха. Г. Барв. 468.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 233.