СУ́ТІННО. Присл. до су́тінний; // у знач. присудк. сл. Тихо і сутінно було на ній [галявині], у першій хвилині не можна було нічого побачити (Фр., V, 1951, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 860.