СУТЯ́ЖНО, присл., діал. Сутужно. Так тяжко, так сутяжно довелося їм жити з Степаном (Барв., Опов.., 1902, 507); На невеликі речі, або на переклади, то ще можна розстаратися і часом, а на велику — сутяжно (Мирний, V, 1955, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 862.

Сутяжно нар. = Сутужно. АД. І. 199. Так тяжко, так сутяжно довелося їм жити з Степаном. Г. Барв. 507. Сутяжно в чужій чужині, на чужій стороні без порядку погибати. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 232.