СУТОЗОЛОТИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що щирозло́тий. Маруся, вернувшись із церкви, увійде в світлицю.. і сяде коло віконця. Сонечко вдарить по тих дукачах препишних, по тому брузументі [позументі] сутозолотому… (П. Куліш, Вибр., 1969, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 861.

Сутозолотий, а́, е́ = Сутозлотий. Очіпок сутозолотий. Алв. 39. Сутозолоті жупани. К. МБ. XI. 147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 232.