СУТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., заст. Існувати. — Я живу, але ніби вже й не сутнію на світі, — сказала Тодозя (Н.-Лев., VII, 1966, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 861.