СУСТА́ВЧИК, а, ч., рідко. Зменш.-пестл. до суста́в. — Мати божа, царице небесна, — гукала баба в саме небо, — ..Як повисмикував він з сирої землі оту морквочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики (Довж., Зач. Десна, 1957, 466).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 859.