СУРМОВИ́Й, а, е.

1. Прикм. до су́рма́; // Який видає сурма. Сурмовий звук.

2. Який силою, тембром і т. п. нагадує звук сурми. Ще на воротях почув Йон сурмовий голос батьків (Коцюб., І, 1955, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 855.

Сурмовий, а, е. Трубный. сурмова́ сопілка. Боевая труба. Козацькі коні голосно заржали, заголосили сурмові сопілки. К. МБ. II. 139.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 231.