СУРМИ́ТИСЯ, млю́ся, ми́шся; мн. сурмля́ться; недок. Фарбувати собі брови, вуса і т. ін. сурмою (див. сурма́ 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 855.