СУРМА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до сурма́ч. Ще з більшою охотою переймає хлопець від Мануйла сурмацьку науку (Гончар, Таврія, 1952, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 854.