СУПРЯ́ЖНИК, а, ч. Те саме, що супря́жич. Батько ж сидять собі.. з кумом Панасом, супряжником нашим, та знай покурюють одну за одною, метикують, як то воно буде в тих колгоспах (М. Ол., Чуєш.., 1959, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 852.