СУПРУ́ГА, и, ж.

1. діал. Супряга. Був у нового хазяїна свій плуг, а то вже у супруги йде, а дальш, дальш вже й піший (Кв.-Осн., II, 1956, 123).

2. рідко. Те саме, що дружи́на 1. Нема кращого друга, як вірна супруга (Укр.. присл.., 1955, 119); — Уперше ви приходили до мене радитись, Іване Семеновичу, коли небіжчиця супруга ваша тільки-но мала ото стати з вами під вінець? (Ю. Янов., II, 1954, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 852.

Супруга, ги, ж.

1) Три или четыре пары воловъ, комплектъ, необходимый для плуга. Волів супруга добра. Сим. 227.

2) = Супряга. Був у нового хазяїна свій плуг, а то вже в супруги йде, а дальш-дальш, уже й піший. Кв. Я зїм у супрузі. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 230.