СУПРОТИЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж., рідко. Те саме, що протиле́жність. Не одна тільки однаковість вдачі зводить людей докупи: частіше робить людей близькими приятелями супротилежність їх вдачі (Н.-Лев., І, 1956, 117); Він був тип міського хлопця, повна супротилежність того несмілого та боязливого сплюха, яким був я (Фр., IV, 1950, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 852.