СУПРОВІ́ДНИК, а, ч. Особа, яка супроводжує кого-, що-небудь. Ахмет зауважив, що він сам буде за супровідника Ремо (Досв., Гюлле, 1961, 46); Із вибою підходить перша партія вагонет [вагонеток], її підвозить коняка — і в цей момент.. блискавично швидко вилітають дві навантажені вагонети — без коня й без супровідника (Полт., На.. меридіанах, 1933, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 850.