СУПРОВО́ДЖУВАННЯ, я, с. Дія за знач. супрово́джувати. Воєвода, посланий королем для супроводжування, їде за Данилом (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 566).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 850.