СУ́ПЛАТТЯ, я, с., діал. Те саме, що шу́плаття. Скинула Даринка з Лаврика сорочечку й штанці, сама геть чисто розібралася, повиполіскувала гарненько все те суплаття в дощовому озерці й порозвішувала на дивині сохнути (Вирган, В розп. літа, 1959, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 847.

Суплаття, тя, с. Одежда, бѣлье, домашняя рухлядь. Г. Барв. 174. А суплаття надбають повні скрині. К. Іов. 58.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 229.