СУПЕ́РНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до супе́рник; // Власт. суперникові. Коли в гурті буває голова артілі, Гурій «підкусює» свого суперника уїдливими словами.. Од великого розумового навантаження та суперницького азарту обвислий… ніс Гурія Остаповича наливається вишневим соком (Вол., Місячне срібло, 1961, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 847.