СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Те саме, що спереча́тися. Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками.. Я як зачув оте змагання, то у мене аж мороз поза спиною посипав (Мирний, IV, 1955, 352).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 845.

Суперечитися, чуся, чишся, гл. Спорить. Суперечались-суперечались, та давай битись. Рудч. Ск. II. 195.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 229.