СУМІ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сумісти́ти. Основним типом масового житла на Україні був будинок з однієї жилої кімнати, суміщеної з кухнею (Жилий буд. колгоспника, 1956, 8); Симетрією ми називаємо особливу властивість тіл або геометричних фігур, внаслідок якої їх окремі частинки можуть бути уявно суміщені одна з одною за допомогою деяких симетричних операцій (Рентгеногр. мет., 1959, 61).

2. у знач. прикм. Який передбачає або забезпечує одночасне виконання чого-небудь. Суміщений графік; Суміщений спосіб виробництва; // Який поєднує в собі елементи різних будівель, споруд. Іркутська ГЕС буде суміщеного типу і без водозливної греблі (Наука… 8, 1956, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 837.