СУМІ́ЖНИЙ, а, е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. На суміжному полі стирчало [жито] догори, рідке та мізерне (Коцюб., І, 1955, 119); Чути музику й застольні пісні з суміжної зали, де бенкетує Воєвода з гостями (Коч., П’єси, 1951, 172); Він відчинив двері в суміжну з кабінетом кімнату (Головко, II, 1957, 562); Простягнута рука [турецького] міністра зустріла руку комісара.. — Мій уряд — уряд високої Турецької Республіки — доручив передати вам, а в вашій особі й урядові братнього й суміжного з нами Союзу, що ми.. простягаємо вам братню руку через море (Ю. Янов., II, 1958, 110); // Розташований поруч; сусідній. Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (Тулуб, В степу.., 1964, 19); В суміжному саду, за кущами,.. стояв отець Христофор (Довж., І, 1958, 406); // перен. Нерозривно зв’язаний з чим-небудь, близький до чогось. Чимало трактористів оволоділи суміжними спеціальностями — стали водіями кукурудзозбиральних комбайнів (Рад. Укр., 17.III 1961, 2); — Чи ми такі вже ніжні, що не під силу, скажем, нам професії суміжні? (Дор., Три богатирі, 1959, 46); Суміжні виробництва.

Суміж́ні кімна́ти — кімнати, які мають спільну стіну. Квартира у них невеличка — дві суміжні кімнатки (Баш, На.. дорозі, 1967, 165).

∆ Сумі́жні кути́, мат. — два кути, в яких одна сторона спільна, а дві інші є продовженням одна одної.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 836.