СУМОТНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що сумни́й 1-3. Сплинув поміж хмари блискучий місяць, і ніби з води виринули у невеличкому місті білі будови того.. кварталу, що в темряві здавався таким сумотним та злиденним (Вас., II, 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 841.