СУМОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. сумови́тий. У книзі [«Дерево пізнання» Л. Первомайського] є рядки, сповнені сумовитості, є строфи, в яких бринить туга і навіть гіркота, але немає претензій до самого життя, немає почуття образи на те, що воно не вистеляє людський шлях трояндами суцільної радості (Роб. газ., 7.II 1973, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 841.