СУМЛІ́ННІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. сумлі́нний. [Анна:] Признайте, що й ви не все по щирості чинили,.. то відки ж се тепер така сумлінність? (Л. Укр., III, 1952, 410); Старий коваль полюбив Лавріна Перегуду за вмілі руки, за сумлінність (Іщук, Вербівчани, 1961, 81); Тітка Клавда.. стояла на порозі й вітала гостей. Вона добровільно взяла на себе роль господині й виконувала її з усією сумлінністю (Вільде, Сестри.., 1958, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 838.