СУМЛІ́ННО. Присл. до сумлі́нний. Молодь, здається, не танцює, а робить якесь поважне діло, поволі й сумлінно виконує загадану роботу (Коцюб., І, 1955, 232); Ще в дитинстві вивчати сумлінно Бравсь я річку чудову мою (Мас., Степ, 1938, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 838.