СУМЕ́ЖНО, діал. Присл. до суме́жний. Мотря була вдова і жила сумежно з Грицьковим батьком (Гр., І, 1963, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 835.

Сумежно, суміжно, нар.

1) = Суміж. Жили собі суміжно два брати. Грин. І. 299.

2) Взаимно. Бились сумежно. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 228.