СУМ’ЯТНИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що сум’ятли́вий. І другого дня та й далі цілим рядом таких же сум’ятних днів не вступало життя в.. уже визначені рамки (Крот., Сини.., 1948, 350); Світлана, зупинившись осторонь під акаціями, сум’ятна від пережитих потрясінь, зарилась палаючим обличчям між свіжі повні кетяги цвіту (Гончар, II, 1959, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 842.