СУЛІ́Я́, і́ї́, ж. Велика пляшка; бутель. У.. суліях, пляшках леліють ласкаво та втішно і старки, й наливки, і заморські вина (Стар., Облога.., 1961, 23); На вулиці за хвірткою спинилося двоє перехожих — селянин у брилі і селянка з порожньою сулією з-під молока (Смолич, II, 1958, 9); * Образно. — Оті п’ять автоматів я з кров’ю відриваю, — пожартував старшина.. — Кров’ю не вихваляйся, є вона і в наших жилах, — відказав Мироненко. — Лити її нам в одну сулію (Голов., Тополя.., 1965, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 833.