Про УКРЛІТ.ORG

султанів

СУЛТА́НІВ, нова, нове. Прикм. до султа́н1; належний султанові. Покотилось із рук у цариці султанове берло (П. Куліш, Вибр., 1969, 425); Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків (Рильський, III, 1961, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 833.

вгору