СУКРОВИ́ЩЕ, а, с., діал. Місце, де пролилася чия-небудь кров, де хтось був убитий. Будь-де гнати овець не можна, бо міг би пригнати на сукровище.. Якби вівці хапнули на такім місці трави — одразу би їм уняло манну (Хотк., Довбуш, 1965, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 832.