СУ́КНЯ, і, ж. Жіночий одяг, верхня частина якого, що відповідає кофті, становить єдине ціле з нижньою частиною, що відповідає спідниці; плаття. [Оленка:] Яка я панна! От Єфросина, то панна: вона убирається в шовкові сукні (Н.-Лев., II, 1956, 491); Тоненька, тендітна, в білій легкій сукні, Ольга нагадувала польову квітку (Коп., Лейтенанти, 1947, 34); Арсена наздогнала струнка чорнява дівчина в білій концертній сукні (Дмит., Розлука, 1957, 204); Жалобна сукня; Шлюбна сукня; * У порівн. Сонце кидало на гору свої косі ранкові паруси і обдавало рожевим світом. Горіла трава, як зелена оксамитова сукня (Мирний, І, 1954, 248).

У самі́й су́кні — без верхнього одягу. Погода тепер чудова (+25° цілий день), я ходжу.. в самій сукні (Л. Укр., V, 1956, 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 831.

Сукня, ні, ж.

1) Платье (женское). Рудч. Ск. II. 63. Грин. III. 582. На що ж тобі, доньку, зеленії сукні! Мет. 140. Їхала дівка через бір, а на їй сукня в девять піл. Н. п.

2) а) Суконная юбка. Гол. Од. 82, 71. Шух. І. 132. б) = Андарак. Чуб. VII. 429. Ум. Суконька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 227.

су́кня — жіночий одяг, верхня частина якого, що відповідає кофті, становить єдине ціле з нижньою частиною, що відповідає спідниці; плаття; слово су́кня відоме з XIV ст. і позначало одяг багатих українських шляхтянок і заможних жінок. Їхала дівка через бір, а на їй сукня в дев’ять піл (пісня); Нащо ж тобі, доньку, зеленії сукні? (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 587.