СУДОЧИ́НСТВО, а, с. Діяльність судових органів, пов’язана з розглядом кримінальних і цивільних справ; судовий процес. Закон передбачає проведення судочинства українською мовою, а особам, які не володіють нею, забезпечено право повного ознайомлення з матеріалами справи через перекладача (Наука.., 8, 1960, 8); В бічній кімнаті суду.. відбувалась одна з тих закулісних комедій, якими переповнена історія буржуазного судочинства (Кол., Терен.., 1959, 278).

∆ Криміна́льне (ка́рне) судочи́нство — розгляд кримінальних справ. Завданням кримінального судочинства є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону (Ком. Укр., 1, 1966, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 829.